Пам’яті Героя. Чотири роки без Євгена Козіна…

Час не лікує втрат. Він лише вчить жити з болем, який назавжди оселяється в серці.

7 червня минає чотири роки від дня загибелі члена Профспілки «Металістів», старшого лейтенанта Євгена Козіна, який віддав своє життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Для рідних він був люблячим чоловіком і найкращим батьком. Для друзів і колег – надійною людиною, справедливим товаришем, професіоналом своєї справи. Для побратимів – мужнім командиром, який завжди був поруч зі своїми людьми та ніколи не залишав їх у біді.

Євген народився і виріс у рідному місті, здобув вищу освіту, працював на металургійному підприємстві, де заслужив повагу колективу своєю відповідальністю, чесністю та людяністю. Він багато років залишався вірним незалежній профспілці, адже завжди вірив у справедливість і захист людей праці.

1 березня 2022 року, у 50 років, він став до лав захисників України. На Херсонщині командував мінометним взводом, залишаючись таким самим небайдужим до людей і всього живого, яким був у мирному житті. Разом із побратимами він доглядав покинутих домашніх тварин, які залишилися серед війни без господарів, бо вважав, що навіть у найтемніші часи не можна втрачати людяність.

Вранці 7 червня 2022 року він востаннє почув голос дружини, сказав, що все добре, і вирушив на бойове завдання, з якого вже не повернувся. Під час виконання бойового завдання група потрапила під ворожий обстріл, а під час відходу Євген отримав смертельні поранення.

За мужність і самовідданість у захисті України його посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Минуло чотири роки, але для родини, друзів, колег і побратимів біль втрати не стає меншим. Пам’ять про Євгена живе у кожному доброму спогаді, у кожній згадці про його щирість, силу духу, гумор і безмежну любов до життя.

Профком ППО «Металістів» схиляє голови у глибокій шані перед подвигом свого спілчанина та висловлює щиру вдячність його родині за виховання справжнього Захисника України.

Вічна пам’ять і слава Герою Євгену Козіну…

Герої не вмирають.