Чорною та гіркою увійшла дата 26 квітня 1986 року в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км від столиці України, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною катастрофою. Ось уже три десятиліття ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдав шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.
Ми ніколи на забудемо тих, хто ціною свого життя і здоров’я захистив людство від загибелі – пожежників, військових, усіх тих, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві “Укриття” - працівників ЧАЕС, що залишились працювати після вибуху, атомників із інших станцій, водіїв, вертолітників, а також шахтарів і метробудівців, які працювали під зруйнованим реактором…
Чимало людських життів знадобилося, аби приборкати розгніваний атом. А скільком він поламав долі, у скількох забрав здоров’я… На превеликий жаль, сьогодні ліквідатори та постраждалі від аварії на ЧАЕС позбавлені гідного життя. Хоча усі вони мають право на соціальний захист , медичну допомогу та лікування онкологічних захворювань на найвищому рівні. Незалежні профспілки закликають владу не звужувати права та гарантії, на які заслуговують чорнобильці. Так само необхідно забезпечити пільги та гідну зарплату тим, хто зараз працює у Чорнобилі.
Щороку у кінці квітня біля пам’ятних знаків жертвам Чорнобильської трагедії збираються представники влади та трудових колективів підприємств, установ, організацій, молоде покоління українців, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув через ту страшну техногенну катастрофу, щоб побажати здоров’я тим, хто брав участь у ліквідації її наслідків.
Врятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо все, щоб чорнобильське лихо ніколи не повторилося!
Голова Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець