Світла пам'ять Герою.... 4 річниця ....
14 Кві 2026
Є дати, які повертають пам’ять до подій, що назавжди залишили слід у наших серцях. Вони нагадують про тих, хто віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, за можливість жити на рідній землі.
Сьогодні ми згадуємо воїна, чий подвиг назавжди залишиться прикладом мужності, самопожертви та справжньої любові до Батьківщини. Його шлях обірвався у боротьбі з ворогом, але пам’ять про нього житиме серед тих, заради кого він став на захист України.
14 квітня 2022 року загинув Роман Кушнаренко— офіцер, воїн, людина великої мужності, чий подвиг назавжди вписаний у нашу пам’ять.
Роман Кушнаренко народився 10 січня 1971 року в нашому місті. Упродовж 1989-1991 років проходив строкову військову службу. У 2007 році закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет за фахом інженер-металург, а з 1991 по 2022 рік працював на металургійному комбінаті електрозварником ручної зварки ЦРМУ. Перебував у профспілці ППО «Металістів». У 2017 році закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З 2016 року Роман пішов захищати Українську землю від посягань російських загарбників у лавах учасників АТО/ООС. З початку повномасштабного вторгнення став на захист нашої країни.
В той час, коли побратими здійснювали переміщення для зміни дислокації, Роман залишився на одинці зустрічати клятих ворогів, щоб якнайдовше затримати рашистів та надати змогу решті хлопців зайняти більш зручні позиції. У старшого лейтенанта були лише протитанкова зброя (2 NLAW) та гранати, якими Роман встиг знищити два танки, та ворожа куля зупинила його життя.
З квітня місяця 2022 року Роман вважався безвісти зниклим, але після довготривалих пошуків побратими Романа Леонідовича знайшли поховання Героя. Вони схиляють голову перед неперевершеним військовим, якому не було рівних в військовій справі та людських відносинах.
5 січня 2023 року Романа поховали на Алеї Героїв військового кладовища.
Важко уявити, що пережили рідні... Син Романа, як і батько, пішов захищати незалежність та територіальну цілісність України, але 11 листопада загинув у бою на Донеччині.
Це біль, який неможливо виміряти словами. Родина втратила найдорожчих — батька і сина, двох захисників України, які стали на її оборону у найважчий для держави час. Їхня мужність, сила духу та відданість Батьківщині назавжди залишаться прикладом справжнього служіння Україні.
Минуть роки, але пам’ять про подвиг Романа житиме у серцях людей, у спогадах побратимів, у вдячності тих, заради кого він прийняв свій останній бій.
Ми схиляємо голови у глибокій шані перед його подвигом.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Герої не вмирають.