Твёрдая позиция профсоюзов

Підвищення реальної заробітної плати, усунення дискримінації у різних видах трудової діяльності та заборгованості із зарплат. Ось основні вимоги профспілок. Якщо ж вони вкотре будуть проігноровані іншими учасниками соціального діалогу, тоді своє слово візьме вулиця. А це - масові акції протесту, стихійні страйки і прояви громадянської непокори. Такий лейтмотив прес-конференції на тему: «Генеральна угода – камінь спотикання чи нова якість трудових відносин? Позиція профспілок». 

У заході взяли участь представники репрезентативних національних профоб’єднань країни, які входять до складу Спільного представницького органу профспілок, зокрема і перший заступник голови Конфедерації вільних профспілок України Анатолій Акімочкін, а також - голова Федерації профспілок України Григорій Осовий, заступник голови ФПУ Сергій Кондрюк, голова Об’єднання всеукраїнських автономних профспілок Анатолій Широков, голова Ради Профспілки залізничників і транспортних будівельників Вадим Бубняк.

Як зауважив один із учасників заходу, тема прес-конференції мала б бути зовсім іншою, якби роботодавці та уряд зголосилися підписати варіант Генеральної угоди, запропонований СПО профспілок, однак консенсусу знайти не вдалося. Іншими словами – дві сторони навідріз відмовилися йти на будь-які поступки третьої.

Тут варто сказати, що документ в редакції СПО аж ніяк не був ідеальним з позиції профспілок. Про це докладно йшлося в матеріалі «Генеральна угода, яка не вселяє оптимізму» («Аспект», №5, 2016 р.). Ще тоді Анатолій Акімочкін попереджав: «Вважаю, що профспілкова сторона мала обрати непримиренну позицію у відстоюванні прав та інтересів людей найманої праці. Проте паралельно велися якісь паралельні перемовини, які зрештою привели до «компромісів по деяких розбіжностях». А те, що головні питання залишилися невирішеними, то хай нікого не цікавить. Говорити ж потрібно про те, що в Україні – найнижчий у Європі рівень заробітної плати, до того ж фактично відсутній соціальний діалог, бо роботодавці за великим рахунком спілкуватися із профспілками не мають ні найменшого бажання. Загалом цікава ситуація: ні уряд, ні Федерація роботодавців України згаданий документ, вочевидь, ще й не розглядали, зате Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок із завданням впорався швидше за інших». Їй-богу, як у воду дивився. Бо хоч на які б поступки йшли профспілківці роботодавцям, вдовольнити їхні запити (а точніше – апетити) так і не змогли. Чого і слід було очікувати.

За кілька днів до прес-конференції відбулося засідання СПО, на якому, посипаючи голову попелом, було вирішено повернути голоблі назад, себто в жодному разі не йти на підписання кабальних умов Генеральної угоди. Там же й було ухвалено документ із промовистою назвою «Позиція Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні щодо укладення Генеральної угоди на новий строк».

На прес-конференції Сергій Кондрюк окреслив можливі варіанти розв’язання проблеми. «Перше, про що повинні домовитися сторони – це з’ясувати, як повернути реальну вартість заробітної плати, тобто компенсувати інфляцію 2014-2015 років. Тобто 78 відсотків «вкраденої» заробітної плати...  Друге -  припинити дискримінацію. Не може бути так, щоб поліцейському вищого рангу встановлювали зарплату в 90 тисяч гривень, а вчителю вищої категорії або лікарю-нейрохірургу платили зарплату в розмірі дві з половиною тисячі гривень ставки», - зауважив він.

Попри все Григорій Осовий переконаний, що «уряд і сторона роботодавців досить чітко давали сигнал про те, що вони готові до укладення Генеральної угоди». «Єдиний, хто не був готовий - це профспілкова сторона. І не готові не з технічних причин, а виключно через те, що маємо різні погляди і різні позиції щодо тих норм, які хочемо бачити в новій Генеральній угоді», - сказав він.

На думку ж Анатолія Акімочкіна, з боку уряду і роботодавців відсутнє будь-яке бажання вести соціальний діалог. «Питання заробітних плат не вирішується, розрив між тарифною ставкою працівника I тарифного розряду та мінімальною заробітною платою не скорочується, - зазначив він. - А це ж одні з найпринциповіших для профспілок питання. Ми намагалися знайти компроміс. Торік ініціювали національний трудовий спір із урядом, результати якого виявилися для нас неприйнятними. Ми є свідками того, як інтереси профспілок упродовж тривалого часу ігноруються на всіх рівнях». Також перший заступник голови КВПУ звернув увагу присутніх на те, що до спільного представницького органу об’єднань профспілок надійшов для погодження проект постанови Кабінету міністрів «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». У пояснювальній записці зазначається, що його метою є «оптимізація та уникнення різних підходів до практичного застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пенсію за віком на пільгових умовах». Так ось. Завдяки такій «оптимізації» тисячі гірничих рятувальників, шахтарів, металургів, медиків, представників інших професій (загалом близька 600) втратять право на «пільгову» пенсію. «І не тому, що раптом поліпшилися і стали безпечними для здоров’я умови праці, а тому, що так вирішили в Кабміні», - наголосив Анатолій Акімочкін.

На запитання журналістів, який учасники прес-конференції бачать вихід із ситуації у взаєминах із владою, перший заступник голови КВПУ відповів так: «Якщо ми не зможемо домовитися на прийнятних для нас засадах, то самі профспілківці змусять нас вдатися до радикальніших дій – пікетувань адміністративних будівель, перекриття автомагістралей…»( по материалам kvpu.org.ua )